• Прислів’я і приказки про дощ

  Бачить лиска, відкіль блиска, хвостом має, хмари не розмає.
• Без хмари дощ не приходить.
• Весною відро води — ложка болота, восени ложка води — відро болота.
• Від дощу — не у воду, від вогню — не в полум’я.
• Від дощу втік, а під ринву сховався.
• Від дощу під борону не сховаєшся.
• Вміє поміж дощ ходити.
• Град аж стогне в хмарі.
• Дощ вимочить, сонечко висушить, а буйні вітри голову розчешуть.
• Дощ і сніг на небі не згниють, але на землю прийдуть.
• Дощ іде — гриби будуть.
• Дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там, де косять.
• Дощ ллє як з бочки, мабуть, десь бог чопок загубив та й нічим заткнуть.
• Дощ у жнива — як п’яте колесо до воза.
• Дощ упору — золото.
• З великої хмари малий дощ.
• З-під ринви та на дощ.
• Зібралися тучки в кучки.
• Із стріх не капає, коли дощ не падає.
• Коробом сонце, ситом дощ.
• Люди дякують дощеві, а подорожній лає.
• На дощі змокнеш і в плащі.
• Навесні корець дощу ложку болота дає, восени ложка дощу — корець болота.
• Не все дощ іде, як гримить.
• Не кожна хмара приносить дощ.
• Не треба дощ просити, він прийде, як будем косити.
• Нехай іде дощ, наловим риби — буде борщ.
• Оце дощ глухий: не йде, де просять, а йде, де косять, не йде, де чорно, а йде, де вчора.
• Ранній дощ, що вдовиний плач: довго не триває.
• Скільки хмара не стоятиме, а зсунеться.
• Там такі дощі перуть, що аж клекотить.
• Чоловік — не глина, а дощ — не дубина, не розмочить і не поб’є.
• Як випадуть у маю три дощі добрих, то дадуть хліба на три годи.
• Як сіно косять, то дощів не просять — самі йдуть.